Меню
Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS
Сторінка 2 з 5«12345»
Олевський форум на Вітол » Про Олевськ. Загальноміський форум. Спілкування на різноманітні теми » Олевськ.Актуальні для міста питання. » Історії кохання (Історії кохання)
Історії кохання
Anichka
4й-рівень
Група: Провірений
Повідомлень: 381
Репутація: 4
Статус: Offline
 
Я і сумнівалась, весела дівчина, таке склалось враження
123
Julia
5й-рівень
Група: Вітол інфо
Повідомлень: 1352
Репутація: 23
Статус: Offline
 
Да, в мене весь рід дуже веселий=)))))))))))))))))))))
ira
1й-рівень
Група: Провірений
Повідомлень: 31
Репутація: 3
Статус: Offline
 
Як я люблю такі романтичні історії!!!!!!!!!!!!
Julia
5й-рівень
Група: Вітол інфо
Повідомлень: 1352
Репутація: 23
Статус: Offline
 
Я дуже рада , що є багато таких людей, що поділяють мою думку=))))))))))))
Julia
5й-рівень
Група: Вітол інфо
Повідомлень: 1352
Репутація: 23
Статус: Offline
 
Пишіть історії які ви знаєте=))))))))))))))))
ira
1й-рівень
Група: Провірений
Повідомлень: 31
Репутація: 3
Статус: Offline
 
История из жызни: Я его сразу заприметила. Он держался за поручни и смотрел куда-то вдаль, не обращая внимания на других пассажиров. Я долго не выпускала его из виду, а потом потеряла в толпе. Этот парень был похож на Лешку. Того самого Лешку, в которого были влюблены все девчонки из 11-го класса! В Лешку, из-за которого я сама не мола сосредоточится на экзаминах, потому что он был единмтвенным парнем, с кем хотела бы танцевать на выпускном вечере! Новый день ничем не отличался от предыдущих. я снова ехала в тролейбусе и сного думала о лешке. И вдруг на следущей остановке в тролейбус зашел он - мой вчерашний незнакомец. Я не поверила своим глазам! Парень остановился рядом со мной. я почувствовала на себе его взгляд. Он наклонился ко мне и тихонько сказал: "Привет, я кажется, вчера тебя уже видел". Вот так я познакомилась со своим любимым.
Julia
5й-рівень
Група: Вітол інфо
Повідомлень: 1352
Репутація: 23
Статус: Offline
 
Дуже цікава історія=)))))))))

Добавлено (25.11.2010, 15:54)
---------------------------------------------
ЛИСТ-ВИБАЧЕННЯ
Знаєш, морозитись вічно це не для мене. Тим більше ти цього не заслуговуєш.Можливо після цього листа ти взагалі мене зненавидиш (якщо ще досі це почуття не переповнило тебе), але я хочу щоб ти знав правду. Вже довший час поспіль, перед сном і взагалі від того що немає, що робити я намагаюсь сформулювати для тебе хоч якесь пояснення моєї ганебної поведінки та аморального вчинку щодо тебе. Направду, мені важко, а ще більше ускладнює завдання повна відсутність бажання пояснювати те, що відчуваю далеко всередині себе. Зовсім не хочеться знову і знову повертатись до подій тої «триклятої» суботи ( краще б її взагалі навіки стерло з моєї пам’яті) . А ще більше не хочеться ворушити те, що я так старанно і безрезультатно поховала (чи лише хотіла так думати) в собі.Добре почну, бо і так чудово розумію, що від цих виправдань легше не стане ні мені ні тобі.Уяви, що ти сильно когось кохаєш….Місяць, пів року, рік….. Для мене це – ВІЧНІСТЬ.Безнадійно і абсолютно без відповіді. Ти навіть не маєш шансів сказати в кохані очі те дурне сакраментальне «люблю». Періодичне (раз в тиждень чи місяць) споглядання об’єкту твоїх бажань закінчується диким скрипінням зубів, награним пофігізмом і нестерпним розумінням того, що «нє сложилось». Через деякий час, ти здавалося б вже майже ігноруєш будь-які пориви свого затравленого серця і починаєш хоч якось жити своїм (насправді вигаданим і в когось позиченим) життям і ТИЦЬ…Доля скидає вас докупи як старі нікому не потрібні спогади і відбувається щось непередбачуване. Можливо ти здогадався про кого йдеться і хто герої цієї дурнуватої, але нажаль правдивої історії. Майже твоя копія. Те ж ім’я, що діє на мене на якомусь підсвідомому рівні (завдяки котрому ми і познайомились). Та ж зачіска, очі, але…..Він був єдиним чоловіком у моєму житті, котрий чудово обходився і без мене, а це було для мене нестерпним.Як так? Я для нього все, а він «дякую, могла б і не робити цього». Я відчувала «хребтом» його присутність. Вловлювала його заплутані думки, по дитячому кумедному личку я читала його мінливий настрій. Але все це для нього було непотрібним. ЙОМУ НЕПОТРІБНА БУЛА НАВІТЬ Я!Здається перший (чи тисячний з огляду на стару як світ історію наших стосунків) крок зробити так само легко як запалити сірник... і що далі? Дивитись як він розгоряється в неконтрольоване ніким полум’я, яке врешті поглине мою легкозаймисту натуру? Потім може бути надто пізно і я вже не позбудусь його фантому довіку.
Отака історія.
А ти… Вибач якщо зможеш, але за той час, поки я його не бачила, мені здалось, що я знайшла когось набагато кращого. І що це «ТЕ МОЄ» яке я так довго шукала, через яке я стільки витерпіла і яке я по праву заслужила.Нажаль лише одна ніч з собою наодинці (для цього навіть не потрібно було його писутності) безжально відкрила мені очі. Мені набридло брехати собі та переконувати власне серце, що я сильна і Він в минулому, далекому і безповоротному. Він тут. Був, є і буде, принаймні поки ми обоє не поставимо крапку над «і» і не зрозуміємо для себе, що ж саме нас так шалено притягує докупи. Так, зізнаюсь чесно ти мені дико подобався і певний час я не уявляла свого життя без тебе ( при цьому я абсолютно забула його). Але тепер я розумію, що я просто-напросто шукала в тобі риси коханої людини. І іноді я їх там знаходила Але... ОДНА НІЧ.Звичайно він як і завжди зник з мого життя, залишивши після себе суцільні розчарування, відкриту (вже загоєну) рану і самовпевнену обіцянку зустрітись через «рік-два-п’ять» для остаточного з’ясування цих «тупикових» стосунків.Ти знаєш, зараз мені взагалі ніяк. Я зрозуміла, що ніколи з ним не буду ( бо не зможу, це розтопче моє «Я»), а повертатись до тебе не хочу. Бо це вже не те. Я не змогла б брехати тобі, що нічого не сталось, а ти б мучився тим, що я не така, як колись.

Одним словом.ВИБАЧ.

ira
1й-рівень
Група: Провірений
Повідомлень: 31
Репутація: 3
Статус: Offline
 
Більшість із нас чекає чогось неймовірного і романтичного. Дуже хочеться, щоб саме у цей день ніхто не був самотнім, щоб поруч з кожним було кохаюче серце.
Чи помічали ви, що більшість казок закінчується однаково: «...вони одружилися, жили довго і щасливо». Невже тоді казка закінчується? Ні! Як доказ, хочу розповісти історію одного кохання.
Вони познайомилися, коли кожному з них було лише сімнадцять, зовсім юні, але вже здатні на високі і щирі почуття. Вона була студенткою Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка (КНУ), він – студентом Дніпропетровського гірничого інституту. Між ними були кілометри, але їх поєднувала невидима нитка, яку більшість звала коханням. Це почуття пройшло через усе: довгі розлуки під час навчання, згодом – службу в війську. Коли коханню було вже сім років, вони одружились. І це, здавалося, звичайне студентське весілля поєднало два люблячих серця, які вже давно билися разом.
Та після одруження – знову розлука. Вона отримала направлення на Донбас у м. Макіївку, він – закінчував навчання. Між ними знову були кілометри. Зустрічатися могли лише у вихідні. Згодом у подружжя народилася донька. Жилося нелегко, адже рідних у Макіївці не було, та їхнє кохання пройшло і через це.
Минув час, і вони вже були разом, між ними зникла відстань. Родина оселилась у Коростишеві. Згодом народилася ще одна дитина – хлопчик. Буденність днів не змогла вплинути на кохання – романтика лишилася. Майже кожні вихідні вони подорожували всією сім’єю, тоді це не було так важко робити. Було б бажання. І вони його мали. А ще була природа, вітер... і молодість. Вони побували у Каневі, Молдові, Білорусі, часто їздили в Крим, на Кавказ.
У буденні дні була робота, а ще діти, яких вони виховували. Чоловік брав більш активну участь в організації дозвілля дітей: вигадував нові ігри, фантазував, а дружина займалась їхнім навчанням. І це дало свої плоди: діти закінчили школу з золотими медалями, навчалися в КНУ, зараз мають власні сім’ї.
...Діти виросли, з’явились онуки, а родина стала ще міцнішою, вбачаючи секрет сімейного щастя у коханні, взаєморозумінні, спільних інтересах, умінні іти на компроміси.
Разом вони уже тридцять сім років. Чоловік на пенсії, а дружина працює у школі. Здається, що за ці роки нічого не змінилося. Вони разом, вони люблять і поважають одне одного. Тільки замість дітей дідусь тепер із гордістю веде до школи свою маленьку внучку. І дуже хочеться, щоб ця казка не скінчилась.
Shura1989
4й-рівень
Група: Провірений
Повідомлень: 633
Репутація: 23
Статус: Offline
 
*****
Влюбиться так сильно можно однажды
Не зная зачем, и мучишься дважды...
Ошибок наделал много за годы
Наслушался вдоволь от других я погоды.
Казалось бы, просто: взять и забыть,
Да только ведь вечность не просто убить.
Ты понимаешь, но не всерьёз
Сама не решаешь, от всего устаёшь
Мучишь мобильный, а сердце стучит
Принимаешь решенье, и опять не звонишь.
Вижу я солнце, не ощущая тепла
Слушаю песни, и все про тебя.
Я не свихнулся, просто люблю,
Хоть сердце остыло, но тобою живу…

by Shura

Julia
5й-рівень
Група: Вітол інфо
Повідомлень: 1352
Репутація: 23
Статус: Offline
 
ira, дуже красива історія, Shura1989, вірш як завжди неперевершений=)))))))))
Олевський форум на Вітол » Про Олевськ. Загальноміський форум. Спілкування на різноманітні теми » Олевськ.Актуальні для міста питання. » Історії кохання (Історії кохання)
Сторінка 2 з 5«12345»
Пошук: