Меню
Назад » » 2013 » Жовтень » 28

Із вранішньою зорею

Із вранішньою зорею розпочинають кожен свій трудовий день працівниці Олевської автостанції.
Ну це влітку… А ось нині, восени, перші рожеві промінці ще сонного світила – провісники життєдайної надії – будоражать жіночі серця вже на службі.
Що вже говорити про зиму, яка не за горами… Але попри буревії, дощі й сніги автостанція має працювати без збоїв – чітко за графіком, як втім і відбувається щодня… З четвертої ранку до о-пів на сьому тут повним ходом вирує життя – снують у своїх буденних клопотах пасажири – ті, котрі щойно прибули з подорожі та ті, що от-от від’їжджають. Статечно й терпляче на них чекають автобуси та маршрутні таксі на своїх платформах…

Останнім часом тут помітно покращало: територія автостанції загороджена та розмічена згідно з вимогами, встановлено нові лавочки для перепочинку, зовсім скоро запрацює нове опалення і вже відкрито кімнату матері і дитини.

Це, здавалося б звичні й нехитрі зручності, та без них не буває відчуття комфорту, а воно таке необхідне людині, що має певний час перебувати в дорозі… А в перспективі Олевського автопідприємства «РІМ-Богдан» – зведення покриття над посадочними платформами, щоб людям було однаково зручно сідати в пасажирське авто будь-якої погоди.

Ось так і трудиться невеликий, але дисциплінований і дружний колектив Олевської автостанції. Хто вже має за плечима безцінний багаж досвіду, що обраховується десятками років, а хто працює менше року, однак усі стараються виконувати свої обов’язки, як мовиться, на «відмінно», адже на першому місці у всіх без винятку – 17-ти водіїв, автомеханіків, працівників інженерної служби, диспетчерів – пасажир, тобто високий рівень його обслуговування. За це ми всі, кому доводиться користуватися послугами даного автопідприємства і переконуватися у добрій роботі його колективу, безперечно вдячні.

На знімку: працівниці автостанції Олевського АТП «РІМ-Богдан» – нижній ряд (зліва направо) – контролер Тетяна Олександрівна Криворучко, касир Валентина Василівна Торгонська, контролер Оксана Левченко; верхній ряд (зліва направо) – контролер Леся Осипчук, диспетчер Світлана Володимирівна Васильчук, касир Валентина Василівна Шибецька.

А руки тримають кермо...

Тримають міцно і впевнено. За спиною у водія автобуса – часом тихі, а часом балакучі пасажири. Стрімко й невпинно мчить стрічка дороги назустріч… І за довгі роки роботи, здається, відчувають ці руки кожен порух величезного авто…
Люди, що чекають на зупинках, опинившись усередині, зручно вмощуються на сидіннях, і через якусь хвильку – хто мрійливо дивиться у вікно, заглиблюючись у власні думки, а хто просто дрімає, стомлений від цієї безкінечної буденної суєти…

 Всім зручно, затишно, спокійно – під рівномірне гудіння автобусного двигуна. І тільки водієві розслаблятись – зась, адже він на даний час господар цього диво-будиночка на колесах і в повній мірі відповідає за всіх…
І отак щодня, протягом довгих років. Трапляється часом і непередбачене – от не заводиться, бува, автобус на якійсь із чергових зупинок – і, як мовиться, хоч сядь та й плач! Але вихід неодмінно треба знайти, бо ж пасажири мають бути доставлені до місця призначення. І водій-таки знаходить його в будь-якому разі. Нерідко й самі пасажири йому в цьому допомагають, а здебільшого, звичайно ж – колеги-автотранспортники. І хоч нині такі випадки практично дуже рідко бувають, та все одно робота водія автобуса нелегка, відповідальна, напружена. Але ж і змінити її, якщо вже так давно обрав і за довгі роки прикипів серцем, надзвичайно важко, тобто правильніше було б сказати – практично неможливо.

Саме таку водійську долю й обрав собі Василь Володимирович Козловець (на фото). А сталося це – ні багато, ні мало – понад сорок три роки тому. Нині він в Олевському автопідприємстві «РІМ-Богдан» по праву вважається ветераном виробництва, тобто є професіоналом високого рівня. І документальне підтвердження цьому – численні подяки та грамоти від керівництва за сумлінне, добросовісне ставлення до праці, високі показники у виконанні планових завдань по автоперевезеннях. Є у ветеранському арсеналі нагород Василя Володимировича і нагрудний знак – від головної інспекції Житомироблавтотранспорту – «За безаварійну роботу». А шанують його в колективі АТП ще й за добру людську вдачу, за те, що завжди прийде на допомогу – такий уже у водійській дружній сім’ї неписаний «залізний» закон – повсякчасна взаємовиручка і взаємоповага.

Л. ЖАБИНЕЦЬ. Додав новини ubort
Ніхто не наважився залишити свій коментар.
Будь-те першим, поділіться думкою з іншими.
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]