Меню
Назад » » 2011 » Лютий » 16

"Олевська республіка". Серія друга...

Історія формування Української повстанської армії досить складна, неоднозначна і донині має чимало «білих плям». Пальму першості в утворенні українського повстанського руху і діяльності його в роки 2-ї світової війни слід надати Тарасу Боровцю (псевдоніми Тарас Бульба, Чуб, Гонта; 9.03.1908-15.05.81 рр.), якого ще 20 червня 1940 р. рада старійшин армії УНР в екзилі уповноважила створити збройні партизанські загони для боротьби з радянською владою на західноукраїнських землях.



Тарас Боровець розпочав активну діяльність на Поліссі і вже на початку війни його підрозділ нараховував понад тисячу чоловік. Із вступом німецьких військ на територію Радянського Союзу Т. Бульба-Боровець оголосив себе отаманом України, ідейним спадкоємцем та продовжувачем справи С. Петлюри, а своє нерегулярне формування назвав «Поліською Січчю». Метою бульбівців було просування разом з німецькою армією на територію України та очищення її від залишків Червоної Армії.
Співпраця з німцями мала і далекосяжні плани, які полягали в створенні на українських землях власної держави. Так, після захоплення фашистами Олевська 5 серпня 1941 р. Тарас Бульба отримав дозвіл вермахту утворити на цій території загін української міліції «Поліська Січ», щоб вести боротьбу проти залишків відступаючих військ Червоної Армії і радянських партизанів. 21 серпня 1941 року підрозділи Поліської Січі в районі Рокитного (Рівненська область) перейшли радянсько-польський кордон і оволоділи Олевськом. Сюди переїхала Головна Команда Поліської Січі (штаб підрозділів Т. Бульби-Боровця). Збройні частини Поліської Січі були створені в селах Сущани, Обище, Юрово, Перга, Хочино, Зубковичі, Устинівка Олевського району.

21 серпня 1941 року в Олевську було урочисто проголошено Поліську (Олевську) незалежну республіку. Ця «держава» стала унікальним явищем, адже була утворена незалежна республіка в межах невеликого регіону України – Полісся. Вона
мала свою територію, адміністрацію, суд, військо. «Відродилось громадське життя, адміністративна самоуправа, господарство, культура, освіта, преса, охорона здоров'я - все, що хоч на деякий час вирвалось з-під гніту серпа та молота й білого орла»,- так писав про ті події Т. Бульба-Боровець.
У кінці серпня Тарас Боровець розгорнув акцію з об'єднання розрізнених політичних сил для створення єдиної української армії. Результативними виявилися переговори з Організацією українських націоналістів Мельника (ОУН-М), монархістами на чолі полковником І. Трейком, отаманом Волошиним-Берчаком. Тісні контакти були налагоджені з Білоруською Національною Самообороною, але переговори з Організацією
Українських націоналістів Бандери (ОУН-Б) не дали результатів, так як Боровець відмовився визнати чинність Акту про відновлення Української держави від 30 червня 1941 року.

Політичні групи, які пішли на контакт з командуванням «Поліської Січі» восени 1941 р., створили спільний штаб, начальником якого став полковник П. Смородський, та визнали
за командуючого Тараса Боровця. Саме в жовтні з'являється нова назва Українська Повстанська Армія (УПА) - «Поліська Січ», яка діяла в районі містечок Олевськ, Сарни.
Нова назва в цей час відбивала не стільки реальний стан справ (бульбівці не були чисельним регулярним формуванням), скільки мету, яку ставив перед собою Т. Бульба-Боровець. Він вважав, що «революційна армія... повинна еволюціонувати від партизанки до регулярної армії, підпорядованій певній державній концепції».
Слід зазначити, що Гітлер не планував утворення навіть маріонеткової держави - України, українські землі розглядались виключно як бездержавний сировинний додаток, джерело продовольства і робочої сили, з перспективою, після знищення значної частини населення, онімечення та колонізації. Доказом цього є думки Гітлера з приводу України в жовтні 1941 р.: «У Європі не існує жодної країни, яка могла б бути в такій мірі здатною до створення самодостатньої економіки. Де ще існує регіон, в якому виплавляли б залізо вищої якості, ніж українське залізо? Де можна знайти більше нікелю, вугілля, марганцю, молібдену? Україна має такі запаси марганцю, що навіть Америка йде туди за постачанням. І, окрім того, ще стільки інших можливостей».
Треба відмітити неоднозначне ставлення населення Олевщини щодо УПА та «Олевської республіки», яке два десятки років перебувало у складі СРСР і було виснажене радянською індустріалізацією, колективізацією, голодомором 1932-33 рр., репресіями 1937-38 рр. та іншими «експериментами більшовиків». Саме ці причини змушували багатьох олевчан по повнювати ряди повстанців та боротися з існуючою владою. Інші, які захищали радянську владу, вливались в радянські партизанські формування, а своїх земляків таврували, як колабораціоністів та запроданців. Це, в свою чергу, виливалось в кровопролитні сутички, які ослаблювали обидві сторони.
Та недовго судилося існувати «Олевській республіці». Через надмірну незалежність дій Т. Бульби-Боровця та відкриту агітацію серед населення про створення Української держави німецьке командування змушене було її розпустити, а військові формування роззброїти. Сталося це 15 листопада 1941 року.

Додав новини Shura1989
avatar
-1
12
Kto-nibud' znaet kakie soldati tam v fotografe? Otkuda fotograf? Spasibo!
avatar
1
10
Хочу зазначити про неточність допущену в публікації де автор пише що німецьке командування змушене було розпустити "Поліську Січ", насправді рішення про розпуск приймав Т.Боровець. На переговорах у Рівному 9 листопада 1941 року Т. Боровець перед начальником тилу України генералом Кацінгером вимагав визнати Поліську Січ як спеціальну військову українську організацію. Переговори не мали успіху. Єдине, що запропонував Кацінгер - це можливість організувати за допомогою сил Поліської Січі охорону лісів на Чернігівщині від радянських партизанів, але Боровця це не влаштовувало, тому Т.Боровець приймає рішення про розпуск 15 листопада 1941 року Поліської Січі. Офіційно Поліську Січ розпустили щоб уникнути переслідувань сімей вояків з боку німців, насправді ж визвольна боротьба продовжувалась у вигляді летючих партизанських загонів УПА. Те ж саме і щодо роззброєння, офіційно роззброєння відбулось, але насправді було здано гіршу(гвинтівки) зброю, а кращу (кулемети ,гармати,навіть один танк Т-34) здобуту в боях було заздалегідь сховано в лісах(схронах), з допомогою якої продовжили боротьбу за визволення України від радянських та німецьких окупантів.
avatar
1
9
А чи знають Олевчани, що вулиця Промислова за часів Олевської республіки носила назву "Вулиця Поліської Січі"
avatar
1
11
Ні. Не знала, що вулиця Промислова так називалась, хоча живу на ній))))
avatar
2
8
Виникнення українського національного руху опору та Укпаїнської Повстанської Армії (УПА) чк однієї з його складових є складним та тривалим процесом, який зумовлювався дією комплексу різних чинників, що проявлялися на політичному, економічному, соціальному та духовному рівнях. Головну роль тут відіграло, по суті, підневільне, колоніальне становище території України у складі сусідніх держав, зокрема СРСР та Пльщі, що не відповідало її життєвому потенціалу.Як наслідок такої суперечності, з часом в українському суспільстві з'явилися колоніально-метропольні антагонізми, які в кінцевому результаті і призвели до виникнення руху опору,важливою умовою чого стала німецько-радянська війна.
Тарас Бульба-Боровець є засновником УПА , ще в 1941р. розпочавши антирадянську боротьбу, військові формування Т.Бульби-Боровця вживали назву "УПА". Зокрема ,цей напис розміщувався на печатці Поліської Січі, в центрі якої був зображений тризуб:"Головна команда Української Повстанчої Армії Поліська Січ"
Як зазначає О.Штуль (наш земляк з с.Лопатичі) збройні формування ОУН(Б) оформились під назвою "Військові відділи ОУН С.Бандери", збройні формування ОУН(М)-"Військові відділи ОУН(М) А.Мельника. Назва ж "УПА" вживалась лише відділами Т.Бульби, ОУН-це партія (Організація Українських Націоналістів), а УПА "Поліська Січ" це військове формування яке створено за наказом ураду та Президента Української Народної Республіки (в екзилі) А.Лівицького.
Результатом якого і є проголошення "Олевської республіки".
Олевщина є колискою створення УПА, та визвольних змагань під час німецько-радянської окупації. Ще хочу додати про нашого земляка О.Штуля,
Олег Данилович Штуль (Жданович), народився у селі Лопатичі Олевського р-ну,навчався у Варшавському Університеті, із середини 1930-х підтримував дружні стосунки з Оленою Телігою,під час Другої світової війни був одним з найближчих соратників О.Ольжича,в окупованому нацистами Києві в украй небезпечній атмосфері співпрацював з газетою "Українське слово", представник Голови ОУН(М) при штабі УПА"Поліська Січ", співредактор газети "Оборона України", з 1 листопада 1964 по 4 листопада 1977 року Голова ОУН.
Всю подібну інформацію окупаційна влада України, знищує, замовчує або перекручує .
avatar
1
7
Всім кого цікавить "Олевська республіка" раджу прочитати книгу "Армія без держави" яку Ви знайдете в інтернеті.
1-5 6-10 11-11
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]